26 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 459/10/19, адміністративне провадження №К/9901/31099/19 (ЄДРСРУ № 88430686) досліджував питання щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Відповідно до статті 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
Зазначеній правовій нормі Основного Закону України кореспондують приписи пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також статті 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 1 Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема, за приписами частин першої - третьої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Вичерпний і остаточний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначає стаття 294 КАС України, серед яких, відповідно до пункту 5 частини першої названої норми процесуального права, зазначено ухвалу суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Поряд із цим, у, як випливає з приписів правових норм § 3 глави 2 Розділу І КАС України, термін "підсудність" необхідно розуміти як територіальну юрисдикцію, яка покликана розмежувати компетенцію по розгляду адміністративних справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність.
Алгоритм обрання такої підсудності дозволяє встановити конкретний адміністративний суд в межах певної території, куди особі потрібно звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів з метою розгляду та вирішення конкретного спору.
Натомість, поняття "підсудність", яке охоплює виключно питання розмежування адміністративної юрисдикції за принципом територіальності, не є тотожним поняттю предметної юрисдикції (статті 19-21 КАС України), яка визначає перелік справ у публічно-правових спорах, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також упорядковує підсудність таких справ на підставі предмета спору та суб`єктного складу сторін.
Помилковим є ототожнення понять «підсудність» з «юрисдикцією» (підвідомчістю). Так, юрисдикція (підвідомчість) адміністративних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду адміністративних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку адміністративного судочинства, тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - у даному випадку адміністративної.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 804/3516/18 та Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 495/6724/17.
ВИСНОВОК: Проаналізувавши вищевказані положення процесуального закону, Верховний суд дійшов висновку, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі може бути оскаржена виключно з підстав порушення правил підсудності, тобто територіальної, а не предметної адміністративної юрисдикції.
Детальніше: «Безпідставне ототожнення «підсудності» з «юрисдикцією» (підвідомчістю)»