Аналогія закону та аналогія права

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин (Постанова Верховного суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-39гс15, ЄДРСРУ № 43675390).

Правова позиція щодо можливості застосування аналогії процесуального закону (щодо наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду) висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 06.04.2016 року по справі № 808/2511/15.

ВАЖЛИВО: В юриспруденції розроблені способи заповнення прогалин  в  процесі  застосування  закону,  які  отримали   назву  аналогії. Розрізняють: аналогію закону -  рішення  справи  або  окремого  юридичного питання  на основі правової норми,  розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється,  якщо вона  прямо  заборонена законом  чи  якщо  закон  пов'язує  настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм;     аналогію права  -  рішення  справи  чи конкретного юридичного питання на  основі  принципів  права,  загальних  начал  і  змісту законодавства.    

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов:

- аналогія допустима лише у випадку  повної  чи  часткової відсутності правових норм;

- суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання;

- повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками;

- пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися  спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому;

- винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті;

- обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку (Ухвала ВАСУ від 18 жовтня 2017 р. у справі № К/800/33693/16, ЄДРСРУ № 69859158 та  лист Міністерства юстиції України від 30.01.2009 р. N Н-35267-18).

ВИСНОВОК: аналогія закону/права застосовується у випадку наявності прогалин у правовому регулюванні відповідних відносин.

Теги: аналогія закону, аналогія права, аналогия закона, правові норми, аналогічний випадок, норми закону, схожість обставин, судова практика, Адвокат Морозов