29 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справ № 461/4655/16-а, адміністративне провадження №К/9901/13257/18 (ЄДРСРУ № 88986863) та від 07 квітня 2020 року в рамках справи № 464/4728/16-а, адміністративне провадження №К/9901/13501/18 (ЄДРСРУ № 88655344) досліджував питання щодо, особливостей прийняття рішення про демонтаж об`єктів самовільного будівництва.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 31 якого їм надається, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Частиною 7 статті 376 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що демонтаж об`єктів самовільного будівництва відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками розгляду відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.
Таке правове регулювання вказує на те, що виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень. Однак рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об`єктів є лише формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об`єктів, не є обов`язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
ВАЖЛИВО: Таким чином, той факт, що питання знесення самочинного будівництва врегульоване законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, яким такими повноваженнями наділений виключно суд, не виключає можливості прийняття відповідачем спірного рішення, не виконання якого має наслідком звернення до суду з відповідним позовом.
Слід відмітити, що 04 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 464/1467/17, адміністративне провадження №К/9901/44165/18 (ЄДРСРУ № 87388387) акцентував увагу на тому, що за змістом статті 17 Закону №2807-IV громадяни мають право користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів та брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів, у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об`єктів благоустрою.
Отже власники об’єктів мають право брати участь у засіданні комісії та під час перевірки надавати свої пояснення, оскільки за результатами цих заходів на них покладені обов`язки з демонтування, а рішення може вплинути на їх право та обов`язки.
Таким чином, вказаний факт (участь власників у засіданнях комісії) повинен перевірятися судом, оскільки фактично це є підставою для перевірки обґрунтованості прийнятого рішення ОМС.
Отже, належність об`єкта до самочинного підлягає перевірці у справі за позовом уповноваженого органу про його знесення.
Для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідно встановити наявність умов, передбачених статтею 376 ЦК України, а саме: істотне відхилення від проекту; суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил; неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від її проведення.
Можливість знесення самочинного будівництва закон пов`язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням відповідного розпорядження відповідача.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №464/3864/15-а, від 15.11.2019р. у справі №462/5892/15-а, від 20.11.2019р. у справі № 450/3297/14-а.
ВИСНОВОК: Розпорядження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування про демонтаж самочинних об’єктів є лише формою контролю та не є обов`язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а отже таке розпорядження є «внутрішньою вказівкою» подати документи в юридичний відділ для підготовки позову до суду з вимогами про примусовий демонтаж самочинно збудованого об’єкту у випадку, якщо власник у добровільному порядку його не знесе у відповідно – визначений строк.
Матеріал по темі: «Правові підстави та порядок встановлення або демонтажу тимчасової споруди»
Теги: демонтаж, самовільне будівництво, розпорядження про демонтаж, знесення, звернення із позовом, містобудування, благоустрій, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов