15 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/6888/19, адміністративне провадження № К/9901/27780/20 (ЄДРСРУ № 98344613) досліджував питання щодо санкційних обмежень майнових прав акціонера.
Контекст спору вимагає відповіді на питання: «Чи охоплює «блокування активів» такий наслідок як позбавлення акціонера, до якого застосовано цю санкцію, права голосу на загальних зборах акціонерного товариства?».
Закон «Про санкції» до переліку суб’єктів санкцій відносить: а) іноземну державу; б) іноземну юридичну особу; в) юридичну особу, яка перебуває під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента; г) іноземця; д) особу без громадянства; е) суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Між тим, фізичні особи, що здійснюють терористичну діяльність, також є суб’єктами санкцій, причому незалежно від громадянства. Це положення узгоджується із Законом «Про боротьбу з тероризмом», де зазначено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність за це згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1644-VII (застосовується у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Одним із видів санкцій є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1644-VII).
Цей Закон не визначає власного переліку понять та термінів. Зокрема, й «майна». То ж це поняття не має особливого змісту для «санкційних» правовідносин і слід послуговуватися його загальним значенням.
Загальне поняття «майно» міститься в ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Майном визнається як окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (частин 1, 2).
(!!!) Не є спірним у справі, що акції є майном і санкція «блокування активів» включає тимчасову заборону розпоряджатися акціями. Однак, спірним залишається питання про можливість обмеження користування акцією у спосіб позбавлення права голосувати з питань порядку денного.
Конституційний суд у своєму рішенні у справі за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» від 5 червня 2019 року №3-р(І)/2019 визначив: «Право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства». Про те саме сказано і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року: «Суд повинен визначити, чи було дотримано справедливого балансу між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини».
Виходячи з поставленого питання щодо співвідношення понять «участь у загальних зборах акціонерів» та «користування майном» важливо з`ясувати місце першого поняття в системі корпоративних майнових прав та аргументувати його майновий характер.
З цього приводу Верховний Суд відзначає, що в Законі України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI (далі - Закон № 5178-VI) законодавець виділяє права на цінні папери (речові права на цінні папери (право власності, інші визначені законом речові права)) та права за цінними паперами (права, що виникають із зобов`язання емітента за розміщеними ним цінними паперами (право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента)). Такий поділ прав, з одного боку, сприяє виокремленню прав двох видів, з іншого - не сприяє однозначному розмежуванню майнових (речових) та немайнових прав.
У статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV) визначено, що «Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств». При цьому акція є неподільною.
Як слідує з п. 8 частини першої ст. 2 Закону № 514 корпоративними правами закон визначає «сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
ВАЖЛИВО: Таким чином, права, що випливають з акції, можуть бути майновими або немайновими. Немайнові права покликані забезпечувати участь у справах товариства, а майнові - участь у майні.
З огляду на те, що за законом «блокування» може стосуватися лише «майна», є підстави вважати, що немайнові корпоративні права, тобто ті, які не мають майнового змісту, не можуть обмежуватися.
Зміст поняття «акція» у Законі № 3480-IV дає підстави для висновку про віднесення до корпоративних майнових прав: (1) права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів; (2) права на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації; (3) права на управління акціонерним товариством.
Зі змісту ст. 25 Закону № 514 слідує, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
В результаті порівняльного аналізу даної норми з положеннями ст. 6 Закону № 3480-IV можна зробити висновок, що до корпоративних майнових прав належать такі права акціонера: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; тоді як право на отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства логічно відносити до корпоративних немайнових прав.
Виходячи з положень Закону №514 про систему управління акціонерним товариством, можна констатувати, що реалізація права на участь в управлінні акціонерним товариством може здійснюватися у формі участі у загальних зборах та інших органах управління товариства.
Крім того, згідно з абзацом третім частини другої статті 2 Закону №514 та пунктом 11-1 статті 1 Закону № 3480-IV слідує, що «особа, яка здійснює управлінські функції, - фізична особа, яка: а) входить до складу наглядової ради або виконавчого органу юридичної особи; або б) не входить до складу наглядової ради або виконавчого органу юридичної особи, але має постійний доступ до інсайдерської інформації, що прямо чи опосередковано стосується юридичної особи, та має повноваження ухвалювати управлінські рішення, що впливають на подальший розвиток і комерційні перспективи юридичної особи».
В контексті спору слід мати на увазі, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.
Майновий характер акцій та майнових прав обґрунтовують зокрема положення статті 129 Господарського кодексу України, вказуючи: «Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.
Однією з сутнісних ознак акцій товариства є їх вартісна характеристика (ринкова вартість), порядок оцінки якої передбачено статтею 8 Закону № 514, а також Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-III (далі - Закон № 2658).
На вартісну властивість акцій вказує зокрема абзац другий частини другої ст. 3 Закону № 2658, додатково відносячи акції до майна: «майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності».
Аналогічно, вартісну рису майнових прав доводять зокрема положення абзацу третього частини другої ст. 3 Закону № 2658, передбачаючи водночас поділ майнових прав на: 1) майнові права, які можуть оцінюватися (визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також 2) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
ВАЖЛИВО: Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування державою спеціальних обмежувальних заходів шляхом блокування активів у випадку цінних паперів не обмежується лише речовими правами на таке майно, оскільки права за цінними паперами (права з акції) не можуть існувати окремо від речового права (права на акцію).
НКЦПФР як державний орган розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України (п. 18 ч. 2 ст. 7 Закону № 448/96-ВР).
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), НКЦПФР прийняла рішення № 1707, яким урегулювала процедуру застосування санкції шляхом блокування активів осіб, зазначених у санкційному списку.
Обмеження права голосувати на загальних зборах акціонерів у межах застосування з боку України санкцій по відношенню до іноземної юридичної особи відповідає Закону № 1644-VII.
На переконання Суду, застосування до осіб, зазначених у санкційному списку, тимчасових обмежень, не порушує право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не пов`язане з позбавленням права власності.
ВИСНОВОК: Можливість обмеження майнових прав акціонера, серед яких право участі у загальних зборах акціонерів, прямо передбачено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», а тому абзац 5 підпункту 2 пункту 2 рішення НКЦПФР від 13.10.2015 № 1707 (зокрема, але не виключно: права голосувати; права вносити пропозиції щодо питань порядку денного; права вносити пропозиції щодо кандидатів до складу органів товариства, тощо) відповідає пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII.
Аналогічних висновків Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду дійшов у справі № 908/2753/18 за позовом Компанії «Велбей Холдінгс Лімітед» (постанова від 16.10.2019, ЄДРСРУ № 85359374).
P.s. Застосовані відповідно до закону санкції не мають на меті позбавлення Позивача його власності, а стосуються тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Зазначені обмежувальні заходи здійснюються в інтересах суспільства з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України.
З огляду на обмежувальний характер цих заходів (три роки) та обсяг обмежень, а також наявність у Позивача права на оскарження в суді рішення, яким щодо нього застосовані відповідні санкції, суд дійшов правильного висновку про дотримання розумного балансу між законною метою, яка лежить в основі, та правами Позивача, який постраждав від застосування санкцій (Окрема думка Судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кролевець О.А. від 09 червня 2020 року у справі № 908/3736/15).
Теги: санкції, санкции, санкционные обременения, блокування активів акціонера, санкційні обмеження, права голосу, акціонер, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов