17 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/4569/21 (ЄДРСРУ № 103371255) досліджував питання щодо відсутності акта огляду транспортного засобу перед укладенням договору, як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно з частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Зокрема, частина 1 статті 991 Цивільного кодексу України та частина 1 статті 26 Закону України "Про страхування" встановлюють перелік випадків, коли страховик вправі відмовити страхувальнику у здійсненні страхових виплат.
Одночасно у частині 2 статті 991 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Отже, перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені законом, не є вичерпним. У договорі сторони мають право визначити інші підстави на власний розсуд, але за умови, що вони не суперечать закону.
Суд вважає у даному випадку підлягає застосуванню до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також стаття 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 Цивільного кодексу України). Однак це не означає, що право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення умов договору (у даному випадку - відсутність акта огляду транспортного засобу перед укладенням договору) є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 Цивільного кодексу України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина 3 цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року N 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке: "словосполуку" а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини); частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021).
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
Керуючись наведеними принципами, Суд доходить висновку, що Страховик за умовами Договору мав право на відмову, проте така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше - застосування умови Договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, хоча обидві сторони діяли необачно та не склали акт огляду транспортного засобу, що мав передувати укладанню та виконанню Договору, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому орієнтиром для дотримання межі здійснення цивільного права для суду є мета, для якої Страховик наділявся таким правом, - захист від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору. Відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акта) не співмірна з цією метою, оскільки Страхувальник, сплачуючи страхові платежі протягом тривалого часу, має також законне право очікувати на отримання виплати при настанні страхового випадку, і суд не може це не брати до уваги.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин 1, 4 статті 18 Закону України "Про страхування" при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
(!!!) Страховик перед укладенням Договору цим правом не скористався, не запросив відповідні документи (акти огляду) і на власний ризик уклав Договір, незважаючи на те, що за Правилами страхування огляд транспортного засобу має здійснюватися перед укладенням Договору. Після укладення Договору Страховик отримував страхові платежі, і не звертався з вимогою до Страхувальника надати для огляду застраховані транспортні засоби після укладення Договору. Тоді як, діючи добросовісно і розумно, Страховик мав би направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитися від отримання страхових платежів.
Отже, з одного боку, у Страховика наявне право відмови у виплаті страхового відшкодування з підстави, що прямо обумовлена у Договорі, а з іншого, має місце недобросовісне та нерозумне здійснення Страховиком свого права щодо укладення Договору та отримання страхових платежів за відсутності акта огляду транспортного засобу, що мав складатися при укладанні Договору.
Страховик свої заперечення щодо виплати страхового відшкодування ґрунтує на припущенні, що застрахований транспортний засіб міг мати пошкодження до укладення Договору, що унеможливлює визначення розміру страхового відшкодування, оскільки відповідно до пункту Договору страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень транспортного засобу, які мали місце в момент укладення цього Договору та були зазначені в акті огляду. У такий спосіб ставить під сумніви добросовісність дій Страхувальника.
Обов`язок надати транспортний засіб для огляду був визначений не договором страхування, а Правилами страхування. Натомість, відповідно до статті 989 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України "Про страхування" обов`язки страхувальника визначаються законом та умовами договору. За Договором такий обов`язок, як надання транспортного засобу для огляду перед укладанням Договором, так і складання акта, прямо не покладений на Страхувальника. Отже за умовами Договору підписання акта огляду транспортного засобу залежить від Страховика (відповідача), а не навпаки.
Водночас відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку Страховик мав право залучити до розслідування обставин страхового випадку аварійного комісара, а згідно з пунктом Договору Страховик зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.
ВИСНОВОК: Таким чином, у разі відсутності акта огляду транспортного засобу перед укладенням договору, саме Страховик повинен довести та надати докази, які б підтверджували, що механічні пошкодження застрахованого транспортного засобу викликані не страховим випадком (наприклад, докази огляду пошкодженого транспортного засобу та/або вжиття заходів для проведення незалежної експертизи з метою з`ясування причин та характеру пошкоджень) або довести що Страхувальник ухилявся від проведення огляду, а тому Акт огляду ТЗ було скласти неможливо, в противному випадку, всі заперечення останнього будуть ґрунтуватися лише на припущеннях наявності пошкоджень до настання страхового випадку, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
P.s. Верховний Суд під час касаційного перегляду від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21, від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21, від 06.12.2021 у справі № 910/4550/21 дійшов аналогічного висновку про неправомірність дій страхової компанії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування через відсутність акта огляду застрахованого транспортного засобу, складеного на час укладення договору страхування.
Матеріал по темі: «Алгоритм дій водія при ДТП для отримання страхового відшкодування»
Теги: ДТП, дорожньо – транспортна пригода, возмещение, взыскание, ответственность, страховка, договір страхування, обязанность, страховщик, полис, КАСКО, договор, регресс, суброгация, суд, защита, позов, иск, обжалование, выплаты, страховой случай, франшиза, Адвокат Морозов