16 серпня 2022 року Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/10741/21 (ЄДРСРУ № 106422223) досліджував питання щодо наявності заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство, застосування якої зумовлено карантином, встановленим тимчасово Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Підставою передачі справи № 910/10741/21 (ухвала Верховного Суду від 14.12.2021 справу № 910/10741/21) на розгляд судової Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено необхідність формування єдиної судової практики щодо застосування пункту 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та Закону України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі № 911/2766/20 дійшов висновку про те, що вказівка у нормах пункту 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ і Закону України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" (далі - Закон № 728-IX), спрямована на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020, є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми та стосовно поширення цієї норми на правовідносини в часі. Тому набрання чинності з 17.10.2020 вказаними змінами в Кодекс (пункт 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень) згідно із Законом № 728-IX не обмежує застосування відповідних положень КУзПБ і Закону № 728-IX та не обмежує їх поширення на матеріально-правові відносини та процесуальні правовідносини з відкриття провадження у справі про банкрутство, що виникли до набрання чинності з 17.10.2020 цими змінами, однак з 12.03.2020.
Пунктом 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ встановлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, та протягом 90 днів з дня скасування карантину не допускається відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року.
Наведені обмеження були запроваджені згідно зі змінами, внесеними в КУзПБ Законом України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" від 18.06.2020 №728-IX, що набрав чинності з 17.10.2020 (далі - Закон № 728-IX).
Така заборона, хоча й прямо встановлена КУзПБ, однак є умовною та тимчасовою, застосування її зумовлено карантином, встановленим тимчасово Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Вона (заборона) по суті своїй має процесуальний характер і підпорядковується загальному правилу застосування процесуального закону, чинного на момент вчинення відповідної процесуальної дії (частина 3 статті 3 ГПК України).
Пряма вказівка у нормах пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" і Закону №728-IX (яким були внесені відповідні зміни до Кодексу), на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020, є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми та стосовно поширення цієї норми на правовідносини в часі.
Набрання чинності з 17.10.2020 вказаними змінами в Кодекс (п. 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення") згідно з Законом № 728-IX не обмежує поширення дії відповідних положень КУзПБ і Закону № 728-IX на матеріально-правові відносини та процесуальні правовідносини щодо відкриття провадження у справі про банкрутство, що виникли до набрання чинності з 17.10.2020 цими змінами, однак на період не раніше 12.03.2020.
(!!!) Відтак, норма абзацу 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ має зворотну дію у часі, оскільки застосовується до відносин, що виникли до набрання чинності цією нормою.
Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства" від 14.12.2021 № 1944-ІХ, який набрав чинності з 06.01.2022 р., вказана вище заборона була скасована. Зворотної дії у часі цьому закону не надано.
ВИСНОВОК № 1: Отже, за наявності підстав, передбачених абзацом 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КузПБ (грошові вимоги кредитора, що ініціює відкриття провадження у справі про банкрутство до боржника, виникли з 12.03.2020) суд мав відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство в тих випадках, коли питання відкриття провадження вирішувалося судом у період часу від 17.10.2020 до 06.01.2022 включно.
При цьому, заборона відкриття провадження у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за вимогами до боржника поширюється на всі вимоги, що виникли з 12.03.2020, оскільки така заборона є безумовною і поширюється на усі випадки неплатоспроможності боржника.
У разі вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство після 06.01.2022 у відкритті такого провадження не може бути відмовлено з посиланням на абзац 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КузПБ, хоча б відповідну заяву було подано до цієї дати і вимоги кредитора виникли після 12.03.2020, оскільки як зазначено в пункті 46 цієї Постанови, зворотної дії у часі Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства" від 14.12.2021 № 1944-ІХ законодавець не надав.
Стосовно «вимог кредитора до боржника»
Поряд з цим, як вбачається з викладеного вище, застосування норми абзацу 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, насамперед, ставиться у залежність від вимог до боржника, а ще конкретніше від дати виникнення вимог кредитора до боржника (…що виникли з 12 березня 2020 року...).
КУзПБ не містить визначення термінів "вимога" (у тому числі "вимога кредитора" чи "вимога до боржника"), однак вживає його у різних контекстах.
При визначенні значення терміну "вимога" у нормі абзацу 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (в редакції Закону №728-ІХ) в процесі розгляду конкретних справ варто виходити з такого.
Поняття "зобов`язання" (частина 1 статті 509 ЦК України), "господарське зобов`язання" (частина 1 статті 173 ГК України) співвідносяться як загальне і спеціальне. Грошове зобов`язання є елементом майнового зобов`язання (як цивільного, так і господарського), змістом якою є право кредитора на отримання від боржника належної йому грошової суми у визначеному правовідношенням розмірі та строки, якому (праву) кореспондуй обов`язок боржника здійснити платіж.
Для грошового зобов`язання в його непорушеному стані (до настання строку платежу) термін "вимога" може вживатися як синонім суб`єктивного права кредитора вимагати від боржника певної поведінки на визначених договором умовах.
В КУзПБ поняття боржника, кредитора, грошового зобов`язання та вимоги застосовуються для цілей цього Кодексу - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в тому значенні, яке їм надав законодавець в КУзПБ.
Відповідно до статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Змістом цього зобов`язання є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) по передачі певної суми грошей. Таким чином, обсяг поняття грошового зобов`язання за статтею 1 КУзПБ не збігається повністю із поняттям грошового зобов`язання відповідно до ЦК та ГК в частині тих зобов`язань, що виникають у публічних правовідносинах, але і в цьому випадку його змістом так само буде вимога кредитора до боржника.
В контексті вказаного вище, також слід зауважити на тому, що положення статті 1 "Значення термінів" КУзПБ містить в собі поняття "кредитор", "забезпечені кредитори", "конкурсні кредитори", "поточні кредитори".
За визначенням законодавця кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
За приписами частини 2 статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі, є неплатоспроможність боржника. Ознакою такої неплатоспроможності є наявність невиконаного боржником зобов`язання перед кредитором незалежно від його розміру та періоду невиконання.
Відповідно до частини 3 статті 34 КУзПБ заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Заява кредитора може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором.
Тобто, законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.
Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.
Поняття "вимога" (частина 2 статті 530 ЦК України), "вимога кредитора" (абз. 10 частини 1 статті 1, частина 3 статті 34 КУзПБ), "вимогами до боржника" (абз. 7 пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ в редакції Закону №7 28-ІХ) мають головну спільну ознаку: кредитор може реалізувати своє право на отримання належної йому суми в судовому порядку (або шляхом індивідуального задоволення вимог в позовному порядку, або на засадах конкурсного процесу за умови, що строк виконання грошового зобов`язання для ініціюючого кредитора настав (боржник знаходиться у стані прострочення виконання або невиконання відповідно до умов договору)).
ВИСНОВОК № 2: Поняття "вимоги кредитора" (абз. 10 частини 1 статті 1, частина 3 статті 34 КУзПБ), "вимоги до боржника" (абз. 7 пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ в редакції Закону №728-ІХ) є тотожними, мають застосовуватися в однаковому значенні у випадку, коли вони є вимогами ініціюючого кредитора. Їх головною ознакою є факт прострочення боржника (невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання у визначений договором строк).
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ:
Судова Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає необхідним доповнити правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №911/2766/20:
Пряма вказівка у нормах пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" і Закону №7 28-IX (яким були внесені відповідні зміни до Кодексу), на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020, є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми та стосовно поширення цієї норми на правовідносини в часі
За наявності підстав, передбачених абзацом 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (грошові вимоги кредитора, що ініціює відкриття провадження у справі про банкрутство до боржника, виникли з 12.03.2020) суд мав відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство в тих випадках, коли питання відкриття провадження вирішувалося судом у період часу від 17.10.2020 до 06.01.2022 включно.
Заборона відкриття провадження у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за вимогами до боржника поширюється на всі вимоги, що виникли з 12.03.2020 р., оскільки така заборона є безумовною і поширюється на усі випадки неплатоспроможності боржника.
Поняття "вимоги кредитора" (абз. 10 частини 1 статті 1, частина 3 статті 34 КУзПБ), "вимоги до боржника" (абз. 7 пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ в редакції Закону №728-ІХ) є тотожними, мають застосовуватися в однаковому значенні у випадку, коли вони є вимогами ініціюючого кредитора. Їх головною ознакою є факт прострочення боржника (невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання у визначений договором строк).
Слід звернути увагу, що зроблені у цій справі Судовою Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висновки можуть бути використані як релевантні лише до правовідносин що склались між кредитором, який ініціює процедуру банкрутства (ініціюючий кредитор) та боржником, під час розгляду питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство.
Матеріал по темі: «Вчинення боржником фраудаторного правочину для приховання активів»
Теги: справа про банкрутство, провадження, банкрутство, боржник, кредитор, мораторій, заборона, зміни до КУзПБ, COVID-19, банкрутство, ліквідація, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов