05 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 812/399/18, касаційне провадження № К/990/17679/23 (ЄДРСРУ № 122814454) досліджував питання щодо врахування курсових різниць за операціями з позик в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу інших операційних доходів, зокрема, включається дохід від операційних курсових різниць.
За правилами пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інших операційних витрат включаються, з поміж іншого, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
За правилами пункту 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
За визначенням, наведеним у пункті 4 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», господарською одиницею за межами України є дочірнє, асоційоване, сумісне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, що знаходиться та здійснює господарську діяльність за межами України.
(!) Таким чином, господарською одиницею за межами України в розумінні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» є певний структурний підрозділ (філія, представництво) або підпорядковане підприємство: дочірнє; асоційоване; спільне.
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), асоційоване підприємство - це підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
Суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією (пункт 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91).
(!!!) Отже, господарською одиницею за межами України (в частині асоційованого підприємства) може вважатися виключно підприємство, що створене за рахунок інвестицій українського платника та фактично контролюється і є залежним від такого платника (наявний факт суттєвого впливу), а не навпаки.
Натомість, наявність у юридичної особи-резидента України пов`язаних осіб (засновників, власників корпоративних прав) не означає наявності у такого платника господарської одиниці за межами України.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 19 березня 2021 року у справі № 640/3467/19, від 31 травня 2021 року у справі № 540/356/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 826/17777/18, від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19.
Другий обов`язковий критерій для застосування пункту 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» при відображенні курсових різниць це впевненість, що погашення такого зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.
Водночас ні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», ні жоден інший нормативний акт не містить деталізації формулювання «найближча перспектива», тобто під цим терміном не мається на увазі певний конкретний період часу.
В постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19 Верховний Суд зазначив, що поняття найближчої перспективи не закріплено в законодавстві, а тому, з урахування презумпції правомірності рішень платника податку, питання про те, який проміжок часу для платника є найближчою перспективою вирішується безпосередньо платником на власний розсуд.
ВИСНОВОК: по-перше: Якщо на момент проведення податкової перевірки строк повернення платником позики за договором не настав, то це повністю спростовує висновки фіскального органу, що погашення такої заборгованості не планується в найближчій перспективі; по-друге: питання про те який проміжок часу для платника є найближчою перспективою повернення позики вирішується безпосередньо останнім на власний розсуд; по-третє: за таких умов платник правомірно здійснює віднесення сум нарахованих курсових різниць до складу витрат та не має обов`язку відображати суми нарахованих різниць у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході.
Матеріал по темі: «Дисконтування кредиторської заборгованості по договору позики»