Пропоную почати з ухвали Верховного суду від 10 січня 2018 року у справі № 617/1022/17, провадження № 61-156ск18 (ЄДРСРУ № 71498548) характерною її робить те, що у касаційній скарзі заявник посилається на те, що звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року.
Однак суд говорить, що об'єкти справляння судового збору та процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється, встановлено у статті 3 Закону України «Про судовий збір» у редакції від 8 липня 2017 року.
Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
ВАЖЛИВО: Пільги щодо сплати судового збору визначено статтею 5 Закону України «Про судовий збір». Особи, зазначені у цій статті як такі, що мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.
Пункт сьомий статті 5 Закону України «Про судовий збір» у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.
Правилом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Разом з цим, частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід застосовувати у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону України «Про судовий збір», тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та правило врегулювання темпоральної колізії, відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, який був прийнятий раніше.
Отже, споживач, право якого порушено і який з огляду на це подає позов, звільняється від сплати судового збору, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов'язок сплатити судовий збір при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях та у Верховному Суді.
Саме такий правовий висновок міститься у Постановах Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року № 6-916цс17.
Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема касаційної скарги, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 12 січня 2018 року у справі №357/3388/17, провадження № 61-37ск18 (ЄДРСРУ № 71568820).
Між тим, аналіз ухвали Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц свідчить, що колегія суддів вирішила відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17).
Так, у цьому рішенні констатується, що 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким статтю п'яту Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції з виключенням зі змісту цієї статті приписів стосовно пільг споживачів про звільнення їх від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Проте цим Законом не були внесені зміни до Закону України «Про захист прав споживачів». У зв'язку із чим, оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, зокрема статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
(!!!) Суд вказує, що аналіз висновків, які містяться у постановах Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17 дозволяє стверджувати, що вони досить суперечливі. З однієї сторони, Верховний Суд України акцентував увагу на тому, що «Закон № 484-VIII є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття 5 цього закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення статті 5 цього Закону в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях». З іншої - зробив висновок про те, що «споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України».
У свою чергу, це дозволяє серйозно сумніватися в передбачуваності застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відсутність доступного і розумно передбачуваного судового тлумачення призводить до порушень прав споживачів. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (Вєренцов проти України, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RНO PRADA проти Іспанії, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
ВИСНОВОК: Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Причому звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
P.s. після зазначеної ухвали Верховний суд повинен керуватися тим, що у пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено - у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Отже, не чекаючи ініціативи Верховного суду у подібного роду справах, доцільно подавати відповідне клопотання про зупинення судового провадження до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/24881/16-ц.
P.s.s. єдине питання: «Чому спочатку не узагальнити судову практику, а вже потім приймати доленосні ухвали, адже реєстр судових рішень проблискує судовими актами у яких Верховний суд все ж таки зобов’язав споживача сплатити судовий збір …і ухвала оскарженню не підлягає»?
Теги: споживач, звільнення споживачів, державне мито, закон, судовий збір, пільги по сплаті судового збору, звільнення від сплати судового збору, судова практика, Адвокат Морозов