11 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/4553/17, адміністративне провадження №К/9901/38123/18 (ЄДРСРУ № 78468395) досліджував питання щодо сплати судового збору за заявою органу ДФС щодо подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
У розумінні статті 2 вказаного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.
(!!!) Отже, подання як форма звернення до суду передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім того, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює вичерпний перелік документів за подання яких необхідно сплатити судовий збір.
Вказане подання Закон України «Про судовий збір» не відносить до об'єктів, за який справляється судовий збір.
ВИСНОВОК: Таким чином, подання органу Державної фіскальної служби, передбачене статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об'єктом справляння судового збору.
Матеріал по темі: «Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків»
теги: адміністративний арешт, арешт майна платника податків, визнання арешту обґрунтованим, поза межами 96-годинного строку, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, судова практика, Адвокат Морозов