Эра «никчем» закончилась или недействительность сделки по решению (акту) налоговой инспекции.
Предлагаю вашему вниманию ознакомиться с недавней практикой Высшего Административного суда Украины в отношении права налоговой инспекции своим решением (Актом), признавать сделки совершенные между субъектами хозяйствования либо их контрагентами недействительными (фиктивными, ничтожными).
Своим решением ВАСУ от 14.11.2012 года по делу № К/9991/50772/12 установил факт превышения служебных полномочий налоговой инспекцией в части признания недействительности (фиктивности, ничтожности) сделки, только на основании своего решения.
Анализ решения ВАСУ от 14.11.2012 года по делу № К/9991/50772/12:
Суд установил: «Судами попередніх інстанцій не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності)».
Морозов: Это иметься в виду так называемая «ПРЕЗУМПЦИЯ ПРАВОМЕРНОСТИ СДЕЛКИ» т.е. все сделки считаются действительными и законными, если они не противоречат законодательству Украины, либо не признаны судом недействительными.
Далее по тексту рассматриваемого решения: « Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку».
Морозов: Обращаю Ваше внимание на акцентировку судом именно на слово «ЗАКОНОМ», не «АКТОМ»! Т.е мы знаем, что в Украине существует три ветви власти: законодательная, исполнительная и судебная.
Таким образом, единственным органом законодательной власти является Верховный Совет Украины, который собственно и принимает (издает) Законы.
Налоговая инспекция, в свою очередь, относиться к исполнительной ветви власти, а потому (основываясь на решения суда) не имеет права своим Решением (Актом) устанавливать недействительность сделки.
Вывод: недействительность сделки устанавливается Законом либо Судом. Точка.
Далее по тексту: « Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність».
Морозов: Вышеуказанный абзац в комментариях не нуждается: «Если у налоговой инспекции есть сомнения в действительности сделки – прямая дорога в суд».
Далее по тексту решения суда: «У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.».
Морозов: Суд подчеркивает и акцентирует внимание на тот факт, что органы государственной власти должны действовать исключительно в пределах своей компетенции.
Заканчивая, хочу обратить внимание на правовой вывод рассматриваемого решения, который сделал сам суд: «…інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства».