29 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 1.380.2019.002758, адміністративне провадження №К/9901/33566/19 (ЄДРСРУ № 88986431) досліджував питання щодо строку пред’явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання з урахуванням змін визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 91 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон України № 3425-XII) виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV), чинного на момент видачі виконавчого напису приватного нотаріуса, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 3 частини другої статті 22 Закону України № 606-XIV передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
(!!!) Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), частинами першою та другою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Зі змісту наведеного положення Закону №1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №260/904/19 (ЄДРСРУ №86988902) та від 16 квітня 2020 року у справі №420/970/19 (ЄДРСРУ № 88815202).
Вважаючи, що положення Закону №1404-VIII стосовно встановленого трирічного строку для пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання розповсюджуються на спірні правовідносини, та вказуючи, що на момент набрання чинності цим Законом строк пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання не закінчився, судами першої та апеляційної інстанції враховано обставини щодо повернення такого напису стягувачу у попередні періоди за наслідком пред`явлення стягувачем виконавчого напису нотаріуса до виконання, що, в силу положень статті 23 Закону №606-XIV є однією з підстав для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
ВИСНОВОК: Отже, якщо строк пред`явлення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) до примусового виконання на момент набрання чинності Законом №1404-VIII не закінчився, то його можна пред’являти до виконання протягом трьох років не зважаючи на приписи статті 91 Закону України «Про нотаріат» де вказано, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року.