16 квітня 2026 року Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 751/4086/24, провадження № 61-3138свп25 (ЄДРСРУ № 136612363) досліджував питання щодо врахування періодів дефляції під час розрахунку інфляційних втрат.
В ухвалі від 28 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що колегії цієї палати по-різному застосовують припис частини другої статті 625 ЦК України: одні при підрахунку інфляційних втрат ураховують індекси інфляції за весь період прострочення боржника, включно з тими місяцями, у які вказаний індекс був меншим одиниці, тобто меншим, ніж 100 % (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 127/12820/17), тоді як інші не враховують період дефляції під час визначення інфляційних втрат кредитора (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/8249/20-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 263/3220/16-ц і від 28 листопада 2018 року у справі № 322/1334/15).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду наголошує, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати розраховуються не за окремі інтервали часу, а за весь період прострочення. З огляду на це, якщо індекс інфляції в окремі періоди (місяці) є меншим одиниці (меншим, ніж 100%), що характеризує їх як періоди дефляції, то це не впливає на необхідність урахувати відповідний індекс під час розрахунку інфляційних втрат кредитора. Кредитор не має отримати додаткову перевагу (можливість стягнення більшого розміру інфляційних втрат) унаслідок помилкових математичних операцій (виключення із розрахунків індексів інфляції, які менші одиниці), а боржник повинен бути впевненим у тому, що періоди часу, коли мала місце дефляція, не зумовили знецінення коштів кредитора, яке може вплинути на обсяг відповідальності боржника.
ВИСНОВОК: Інфляційні втрати розраховуються не за окремі інтервали часу, а за весь період прострочення, а отже враховується як період інфляції так і період дефляції (коли індекс інфляції менше від 100 %).
Матеріал по темі: «Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у разі пропуску строку на примусове виконання»