14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 600/3732/22-а, адміністративне провадження № К/990/40222/23 (ЄДРСРУ № 116993486) досліджував питання щодо генерального плану населеного пункту, як частини містобудівної документації.
У статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено:
- генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої);
- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої).
Відповідно до частин першої, третьої та дев`ятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 25 цього ж Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.
ВИСНОВОК: Зі змісту наведених правових норм вбачається, що містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.
Цей висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 280/759/16-а, від 30.08.2018 у справах № 675/1905/16-а та № 500/2992/16-а, від 26.06.2019 у справі № 344/9913/15-а, від 21.11.2019 у справі № 807/166/16, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 02.12.2021 у справі № П/320/900/20, від 13.02.2022 у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20, від 23.01.2023 у справі № 400/3396/19, а також у постановах від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17 та від 04.11.2020 у справі № 824/376/19-а.
Матеріал по темі: «Судове оскарження змін чи затвердження Генеральних планів населених пунктів»