instagram  telegram 2

Телефон: 066 183-78-12

Судовий розгляд будь-якого судового провадження закінчується ухваленням судового рішення іменем України.

В свою чергу рішення  суду,  як  найважливіший  акт правосуддя, покликане забезпечити захист     гарантованих Конституцією України прав  і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.  У зв'язку з цим  суди  повинні  неухильно  додержувати  вимог про законність і обґрунтованість рішення  у   цивільній   справі (ч. 2 Постанови пленуму ВСУ від   18.12.2009  N 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ч. 4 Постанови пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення»).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (ч.4 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р.  № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі»).

ВАЖЛИВО: Таким чином, вимоги закону стосовно мотивування судового рішення є процесуальними, а їх реалізація суттєво впливає на дотримання права особи на справедливий суд.

У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Отже, в процесуальному законодавстві передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Отже, ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland),  № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічної  позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14) та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16).

(!!!) Важливими для розуміння суті ст.6 Конвенції є вказівка ЄСПЛ про те, що хоча ця стаття гарантує право на справедливий розгляд, вона не встановлює жодних правил стосовно допустимості доказів чи того, яким чином вони повинні бути оцінені, що насамперед повинно регулюватися національним законодавством і національними судами.

Відповідно до прецедентного права Суду рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов’язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи. (див. рішення у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», № 30544/96, від 09.12.1994р. ).

ВИСНОВОК:

-         саме лише посилання судом на норму права не може вважатися належною мотивацією рішення або висновку;

-         завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті;

-         вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією;

-         ігнорування судом доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції та сталої судової практики як Верховного суду України так і ЄСПЛ.

 

P.s.   на мій погляд, вмотивованим і обґрунтованим судовим рішенням можливо назвати лише те, в якому правовий висновок суду ґрунтується на аналізі взаємозв’язку між наведеною правовою нормою та належними доказами наданими сторонами у справі.

 

Теги: судове рішення, обґрунтованість, вмотивованість, мотивування, описова частина, дослідження доказів, встановлення обставин, висновок суду, докази, аргументи, судова практика, ЄСПЛ, Верховний суд України, Адвокат Морозов

судове рішення, обґрунтованість, вмотивованість, мотивування, описова частина, дослідження доказів, встановлення обставин, висновок суду, докази, аргументи, судова практика, ЄСПЛ, Верховний суд України, Адвокат Морозов