27 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 522/7857/19, провадження № 61-7428св23 (ЄДРСРУ № 115237715) досліджував питання щодо стягнення шкоди з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб допоки банк знаходиться в ліквідаційній процедурі.
У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц (провадження № 61-2519св18).
У пунктах 6.19, 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/22513/17 (провадження № 12-5гс20) зроблено висновок, що «висновок апеляційного суду із застосуванням статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI про заподіяння відповідачем шкоди позивачу в розмірі невиконаного договірного зобов`язання з повернення депозитних коштів є помилковим, оскільки обставина невиконання банком грошового договірного зобов`язання з повернення пенсійних активів не перетворює таке договірне зобов`язання банку в деліктне зобов’язання його органу управління (повноваження якого виконує відповідач в особі уповноваженої особи) з відшкодування шкоди в розмірі цього грошового зобов`язання.
Для відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI необхідна наявність у потерпілого відповідних майнових втрат. Оскільки на час прийняття судами попередніх інстанції судових рішень у цій справі договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, не можна говорити про наявність у позивача майнових втрат у розмірі цих зобов`язань внаслідок дій відповідача».
ВИСНОВОК: Установивши, що договірні зобов`язання перед позивачем з повернення депозитних коштів продовжують існувати, а невиконання банком грошового договірного зобов’язання з повернення коштів не перетворює таке договірне зобов’язання банку в деліктне, суд відмовляє в задоволенні позову.
Матеріал по темі: «Судовий збір за позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»