27 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 140/5720/26, адміністративне провадження № К/990/46015/26 (ЄДРСРУ № 140977486) досліджував питання щодо підстав та обставин для забезпечення позову у податковому спорі шляхом зупинення дії рішення контролюючого органу.
За пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до абзацу першого пункту 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Цим пунктом також установлено спеціальні умови відчуження такого майна.
Отже, податкова застава може впливати на можливість розпорядження майном, однак рішення про його опис та акт опису не є тотожними примусовому вилученню чи продажу майна. Наявність обмежень, пов`язаних із заставою, підлягає оцінці з погляду їх конкретного впливу на права заявника та можливість ефективного захисту цих прав.
Загальне посилання на обмеження права розпорядження майном без оцінки того, як воно впливає на ефективність судового захисту в конкретних правовідносинах, не є достатнім обґрунтуванням необхідності зупинення цього рішення.
Посилання судів на підпункт 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України також не підтверджує наявності підстав для забезпечення позову. За цією нормою майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.
Зазначена норма регулює наслідки отримання відповідного рішення за результатами оскарження. Саме лише посилання на неї не встановлює ані реальності загрози правам позивача, ані необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову. Питання правомірності рішення про опис майна та наявності підстав для його скасування має вирішуватися під час розгляду позовних вимог по суті.
Так само висновок про неузгодженість грошових зобов`язань на час розгляду заяви не є самодостатнім підтвердженням очевидної протиправності рішення про опис майна, прийнятого до відкриття провадження у справі. Для застосування пункту 2 частини другої статті 150 КАС України необхідно навести самостійне обґрунтування очевидних ознак протиправності відповідного рішення та порушення ним прав заявника.
(!!!) При цьому відсутність уже розпочатого стягнення не є безумовною підставою для відмови в забезпеченні позову в податковому спорі.
Також, грошові зобов`язання, які внаслідок судового оскарження є неузгодженими, не можуть стягуватися як податковий борг. Такий правовий наслідок настає в силу закону та не залежить від постановлення ухвали про забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 640/31301/21 розглядав питання забезпечення позову про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. У цій постанові Суд наголосив на необхідності врахування наслідків судового оскарження для узгодженості грошового зобов`язання та перевірки реальності загрози правам платника. Висновки про можливість учинення контролюючим органом дій зі стягнення боргу, які ґрунтуються лише на припущеннях, визнано недостатніми для забезпечення позову. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні відповідної заяви.
Водночас постанова Верховного Суду від 06 лютого 2026 року у справі №520/25524/25 не свідчить про необхідність іншого висновку. У цій справі предметом касаційного перегляду було зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Необхідність такого заходу пов`язувалася з установленими наслідками зміни системи оподаткування для господарської діяльності платника та складністю її відновлення. Відмову в задоволенні заяви в частині заборони стягнення донарахованих грошових зобов`язань у касаційному порядку не переглядали. Отже, висновки у цій постанові сформульовано з урахуванням інших юридично значущих обставин.
У постановах від 13 та 14 лютого 2020 року у справі № 826/4679/18 Верховний Суд звернув увагу на необхідність обґрунтування підстав забезпечення позову належними доказами та неприпустимість підміни розгляду спору по суті його забезпеченням. Постанова від 13 лютого 2020 року стосувалася зупинення дії наказу про поновлення документальної планової виїзної перевірки, а постанова від 14 лютого 2020 року - зупинення дії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Наведені в них загальні вимоги до обґрунтованості тимчасового захисту підлягають урахуванню, однак ці постанови не встановлюють загальної заборони зупиняти дію оскаржуваного рішення контролюючого органу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 також наголосила на необхідності належного обґрунтування підстав забезпечення позову та недопустимості застосування заходу, який підмінює вирішення спору по суті. Висновок про неприпустимість відповідного заходу в тій справі стосувався заборони припинення правовідносин публічної служби. Отже, зазначений висновок підлягає врахуванню в контексті обставин тієї справи та не звільняє суд від перевірки передбачених статтею 150 КАС України умов у кожному конкретному випадку.
ВИСНОВОК: Таким чином обставини для забезпечення позову у податковому спорі без конкретного обґрунтування реальної загрози істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту прав платника не утворюють підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Матеріал по темі: «Забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості»